Рішення Нацрада з питань телебачення № 212 від 18.02.2015 Про внесення змін до Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору

НАЦІОНАЛЬНА РАДА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ

РІШЕННЯ

18.02.2015  № 212





Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
20 квітня 2015 р.
за № 441/26886


Про внесення змін до Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору

Керуючись статтями 21, 22 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, статтями 15, 17, частиною другою статті 24 Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення ВИРІШИЛА:

1. Внести зміни до Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору, затвердженого рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 01 грудня 2010 року № 1684, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2010 року за № 1294/18589 (у редакції рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 14 грудня 2011 року № 2874), виклавши його в новій редакції, що додається.

2. Юридичному управлінню подати це рішення на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Прес-службі оприлюднити це рішення на офіційному веб-сайті Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

4. Це рішення набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Г. Шверка.

Голова

Ю. Артеменко







ЗАТВЕРДЖЕНО
Рішення Національної ради
України з питань телебачення
і радіомовлення
01.12.2010  № 1684
(у редакції рішення
Національної ради України
з питань телебачення
і радіомовлення
18.02.2015  № 212)





Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
20 квітня 2015 р.
за № 441/26886


ПЛАН
розвитку національного телерадіоінформаційного простору

I. Загальні положення

1.1. Цей План розвитку визначає мету, принципи, пріоритетні завдання та основні напрями діяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі – Національна рада), порядок розширення каналів, мереж мовлення, телемереж, багатоканальних телемереж і способи забезпечення безпеки інформаційного простору на території України.

1.2. Цей План розвитку є основою для прийняття Національною радою рішень щодо створення та розвитку каналів мовлення й телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України, визначення конкурсних умов та оголошення конкурсів на отримання ліцензій на мовлення, визначення умов ліцензій на мовлення, яке ліцензується за реєстраційним принципом.

1.3. Цей План розвитку складається з двох частин: плану використання радіочастотного ресурсу, виділеного для телебачення і радіомовлення, та основних вимог щодо змістового наповнення і співвідношення форматів мовлення у кожному територіальному сегменті телерадіоінформаційного простору.

1.4. Цей План розвитку переглядається не рідше одного разу на рік за результатами звіту Національної ради.

1.5. Загальна характеристика телерадіоінформаційного простору наведена у додатку до цього Плану розвитку.

II. План використання радіочастотного ресурсу, виділеного для телебачення і радіомовлення

1. Порядок створення Національної суспільної телерадіокомпанії України

1.1. Національною радою проводяться конференції всеукраїнських громадських об’єднань з метою обрання членів Наглядової ради та здійснюється ліцензування Національної суспільної телерадіокомпанії України (далі – НСТУ).

1.2. НСТУ здійснює мовлення на двох загальнонаціональних телеканалах: суспільно-політичному і культурно-освітньому з використанням каналів і мереж мовлення Національної телекомпанії України (далі – НТКУ), Державної телерадіокомпанії “Культура” (далі – ДТРК “Культура”) та обласних державних телерадіокомпаній (далі – ОДТРК).

1.3. Базовою основою для створення суспільно-політичного телеканала є мережа мовлення НТКУ в аналоговому (411 телевізійних каналів) та цифровому стандарті (166 телевізійних каналів).

1.4. Платформою для створення культурно-освітнього каналу суспільного телебачення є ДТРК “Культура” і мережа ОДТРК в аналоговому (242 телевізійні канали) та цифровому стандарті (166 телевізійних каналів).

1.5. Для забезпечення радіочастотним ресурсом у цифровому стандарті ДТРК “Культура”, що є базовим для створення культурно-освітнього каналу НСТУ, Національною радою переглядається і затверджується новий розподіл програм у цифрових багатоканальних телемережах з урахуванням наявного вільного ресурсу телемереж або цифрових каналів, які використовуються ОДТРК (ліцензії на багатоканальне мовлення в МХ-5).

1.6. Радіоканали суспільного мовлення створюються не менше ніж на трьох загальнонаціональних радіоканалах: суспільно-політичному, культурно-освітньому, молодіжному. При цьому використовується ресурс загальнонаціональних мереж Національної радіокомпанії України (далі – НРКУ) та регіональних мереж ОДТРК, зокрема:

для суспільно-політичного – мережа НРКУ (УР-1) (179 радіочастот) та мережа ОДТРК (197 радіочастот);

для культурно-освітнього та молодіжного – мережа НРКУ: УР-2 (102 радіочастоти) та УР-3 (15 радіочастот).

1.7. З метою забезпечення НСТУ радіочастотним ресурсом у діапазоні 87,5-108 МГц та подальшого розширення мереж трьох загальнонаціональних радіоканалів Національною радою замовляється розроблення висновків щодо можливості та умов користування радіочастотним ресурсом України для потреб телерадіомовлення в порядку, визначеному пунктом 7 частини третьої статті 16 Закону України “Про радіочастотний ресурс України”, на підставі пропозицій НСТУ; також проводяться заходи з підготовки відключення аналогового телевізійного мовлення на 4 (85,25 МГц) і 5 (93,25 МГц) телевізійних каналах.

1.8. Національна рада організовує і проводить конференції, на яких шляхом рейтингового голосування окремо за кожним видом діяльності з представників всеукраїнських громадських об’єднань обираються члени Наглядової ради НСТУ відповідно до вимог Положення про порядок проведення конференцій всеукраїнських громадських об’єднань, обрання членів Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України та припинення їхніх повноважень, затвердженого рішенням Національної ради від 04 вересня 2014 року № 831, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 вересня 2014 року за № 1147/25924.

Конференції зі сфер діяльності всеукраїнських громадських об’єднань, визначені Законом України “Про Суспільне телебачення і радіомовлення України”, проводяться відповідно до календарного плану, затвердженого рішенням Національної ради.

За результатами конференцій Національна рада ухвалює рішення про обрання членами Наглядової ради НСТУ кандидатів, які набрали найбільшу кількість рейтингових балів.

1.9. Національна рада сприяє створенню громадського мовлення у тих регіонах, де є можливість фінансування такого мовлення з місцевих бюджетів.

2. Процедура запровадження проекту єдиної ФМ-мережі державного радіо та порядок створення та розвитку мереж радіомовлення

2.1. Національною радою реалізовується ініційований нею проект створення єдиної національної радіомережі українського радіо (далі – Проект) з метою максимального охоплення території України програмами державного радіо (програма УР-1).

2.2. Реалізація Проекту сприятиме створенню єдиної радіомережі, в якій транслюватимуть свої програми НРКУ та ОДТРК, розподіляючи ефірний час таким чином, щоб актуальна інформація загальнонаціонального і регіонального значення своєчасно і в повному обсязі доводилася до радіослухачів кожного регіону.

2.3. Метою Проекту є охоплення території України програмами українського радіо, забезпечення доступу широких верств населення України до інформації, яка ґрунтується на демократичних принципах журналістики, різноманітності, плюралізмі думок та сприяння в реалізації державних програм щодо забезпечення інформаційної безпеки України.

2.4. Проектом передбачено долучення ФМ-частот ОДТРК на тих територіях, де відсутнє ФМ-мовлення НРКУ, шляхом переоформлення ліцензій на мовлення НРКУ та ОДТРК.

2.5. Для забезпечення покриття території України сигналом українського радіо необхідно використовувати додаткові ФМ-частоти з потужністю від 1 кВт до 5 кВт, які замовлені в державному підприємстві “Український державний центр радіочастот” (далі – УДЦР) в порядку, визначеному пунктом 7 частини третьої статті 16 Закону України “Про радіочастотний ресурс України”.

2.6. Проект збільшує мережу ФМ-діапазону НРКУ на 32 додаткові частоти з обсягом мовлення 20 годин на добу в 12 областях України (Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Львівська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька та Черкаська), де буде створено єдину ФМ-мережу державного радіо.

2.7. Запроваджені заходи розбудовують єдину ФМ-мережу державного радіо, яка надалі трансформується в мережу суспільного мовлення.

2.8. Національна рада розглядає питання розбудови трьох каналів УР-1, УР-2 та УР-3 у цифрових мультиплексах (багатоканальних телемережах із загальнонаціональним покриттям).

2.9. У разі звернень, наданих Державним комітетом телебачення і радіомовлення України (далі – Держкомтелерадіо), та з урахуванням його пропозицій Національна рада сприяє приведенню сітки мовлення НРКУ та ОДТРК до уніфікованої в ефірній (УКХ, ФМ) та проводовій мережах українського радіо, враховуючи наявність ліцензій на мовлення у суб’єктів господарювання відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

2.10. Створення нових каналів радіомовлення та розбудова діючих радіомереж загальнонаціональних, регіональних і місцевих мовників відбуваються на замовлення Національної ради у порядку, визначеному цим Планом розвитку та чинним законодавством.

2.11. Можливість і умови користування радіочастотним ресурсом визначаються висновками щодо можливості та умов користування радіочастотним ресурсом України для потреб телерадіомовлення в порядку, визначеному Законом України “Про радіочастотний ресурс України”.

2.12. Телерадіоорганізація, яка має на меті створення нового каналу мовлення з використанням радіочастотного ресурсу, подає до Національної ради інформацію, наведену в додатках 8–11 до Порядку надання висновків щодо електромагнітної сумісності та дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів і випромінювальних пристроїв, затвердженого рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, від 01 листопада 2012 року № 559, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 січня 2013 року за № 57/22589, письмову згоду власника висотної споруди на встановлення технічного засобу мовлення та програмно-економічне обґрунтування створення нового каналу.

2.13. Національна рада після розгляду зазначених пропозицій телерадіоорганізацій розглядає питання про замовлення розроблення висновків щодо можливості та умов користування радіочастотним ресурсом України для потреб телерадіомовлення в порядку, визначеному пунктом 7 частини третьої статті 16 Закону України “Про радіочастотний ресурс України”.

2.14. Національна рада розбудовує мережі радіомовлення за наявності висновків щодо можливості та умов користування радіочастотним ресурсом України для потреб телерадіомовлення (звукове мовлення) шляхом ліцензування на конкурсних засадах (за результатами відкритих конкурсів) відповідно до вимог Закону України “Про телебачення і радіомовлення”.

2.15. З метою збереження цілісності мережі радіомовлення загальнонаціональних і регіональних каналів мовлення та програмного наповнення дані про частоти або обсяг мовлення долучаються до раніше виданих Національною радою ліцензій на мовлення за зверненням телерадіоорганізацій.

2.16. Загальнонаціональна державна радіомережа в діапазоні середніх та довгих хвиль скерована на виконання завдання національної безпеки в радіомовленні та забезпечує можливість отримання інформації (радіомовлення, сигнали, спеціальні повідомлення) на всій території України та за її межами.

2.17. Національна рада підтримує модернізацію середньохвильової мережі державного радіомовлення.

2.18. Національна рада аналізує стан використання частотних присвоєнь нижнього піддіапазону ультракоротких хвиль (65,8-74 МГц) та напрацьовує пропозиції щодо перспективності їхнього подальшого використання з урахуванням досвіду європейських країн.

2.19. З метою визначення фактичної території розповсюдження програм ліцензіат надає до Національної ради виміри напруженості електромагнітного поля або карти покриття, згідно з якими вносяться відповідні зміни до ліцензії, у тому числі на підставі інформації щодо фактичної експлуатації радіоелектронного засобу, зазначеної ліцензіатом у заяві про переоформлення ліцензії.

3. Принципи та порядок переходу до цифрового телевізійного мовлення

3.1. В Україні цифрове наземне ефірне мовлення буде реалізовуватись у стандартах DVB-T та DVB-T2 у смугах радіочастот, визначених Планом використання радіочастотного ресурсу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2006 року № 815 (далі – План використання радіочастотного ресурсу).

3.2. Національна рада сприяє затвердженню впродовж 2015 року національних стандартів цифрового наземного ефірного телебачення DVB-T2 та методики вимірювання покриття території сигналом цифрового мовлення.

3.3. Національна рада аналізує охоплення територій цифровим сигналом, визначає зони невпевненого прийому цифрового сигналу для покращення покриття цифровим сигналом.

3.4. Вимкнення аналогового телебачення з одночасним переплануванням і впровадженням цифрового ефірного телебачення відбуватиметься поетапно.

3.5. Включення областей та населених пунктів України до відповідного етапу вимкнення аналогового телебачення здійснюється, враховуючи необхідність:

забезпечення та створення можливості для придбання обладнання для прийому цифрового сигналу населенням;

першочергового впровадження цифрового мовлення у деяких регіонах України (передусім на заході й півночі);

ефективного використання радіочастотного ресурсу, планування синхронних цифрових мереж, враховуючи технічні можливості стандарту DVB-T2;

захисту інформаційного простору України;

забезпечення безперервності мовлення телекомпаній та їх прийом населенням на всій території країни.

3.6. Вимкнення аналогового телебачення здійснюватиметься у чотири етапи:

І етап: м. Київ, Київська, Житомирська, Рівненська, Волинська, Львівська, Закарпатська області, Автономна Республіка Крим та м. Севастополь;

ІІ етап: Івано-Франківська, Хмельницька, Вінницька, Чернівецька, Одеська області;

ІІІ етап: Полтавська, Тернопільська, Черкаська, Кіровоградська, Миколаївська, Херсонська, Дніпропетровська, Запорізька області;

IV етап: Луганська, Донецька, Чернігівська, Харківська, Сумська області.

3.7. Встановлюються такі терміни вимкнення аналогового телебачення за умови можливості доступу населення до прийому цифрового телебачення:

І етап – з 17 червня 2015 року;

ІІ етап – з 31 грудня 2015 року;

ІІІ етап – з 30 червня 2016 року;

ІV етап – з 31 грудня 2016 року.

3.8. В останню чергу вимикаються телеканали, які використовуються НТКУ, ОДТРК, телерадіоорганізаціями місцевого (регіонального) мовлення, за умови нестворення завад цифровим мережам сусідніх країн.

3.9. Частотні присвоєння вимкнених телевізійних каналів Національна рада направляє до УДЦР для визначення можливості та умов користування радіочастотним ресурсом у цифровому стандарті DVB-T2 в порядку, визначеному пунктом 7 частини третьої статті 16 Закону України “Про радіочастотний ресурс України”.

3.10. У разі надходження висновків УДЦР Національна рада розглядатиме питання про створення додаткових мультиплексів.

3.11. Національна рада сприяє продовженню мовлення ліцензіатів, які мовлять в аналоговому форматі, але не отримали ліцензії на цифрове мовлення.

3.12. З метою реалізації прав телерадіоорганізацій на переоформлення чинних ліцензій у зв’язку з впровадженням цифрового телебачення Національна рада звертається до УДЦР щодо визначення вільного радіочастотного ресурсу, придатного для створення місцевих цифрових багатоканальних телемереж у порядку, визначеному пунктом 7 частини третьої статті 16 Закону України “Про радіочастотний ресурс України”, відповідно до пропозицій, наданих місцевими телерадіоорганізаціями.

3.13. Національна рада за зверненням ліцензіатів переглядає розподіл програм у багатоканальних телемережах МХ-1, МХ-2, МХ-3 та МХ-5 для загальнонаціонального покриття.

3.14. У 2015 році Національна рада планує оголосити конкурс на отримання ліцензії на багатоканальне мовлення на вільних каналах у цифрових мультиплексах, а також за рахунок збільшення кількості каналів, враховуючи технічні можливості стандарту DVB-T2 (MPEG-4).

3.15. Національна рада в межах повноважень розглядає врегулювання питання створення провайдерами програмної послуги платних пакетів програм у багатоканальних цифрових телемережах для надання якісних, різноманітних програм всім верствам населення.

3.16. З метою безперешкодного доступу до програм ефірного цифрового мовлення їх розповсюдження здійснюється у відкритому доступі без застосування систем кодування, за винятком систем цифрового платного мовлення.

3.17. Національна рада розглядає заяви мовників та ухвалює рішення про продовження ліцензій на ефірне мовлення з використанням аналогових телевізійних каналів. Строк дії таких ліцензій встановлюється відповідно до Закону України “Про телебачення і радіомовлення” з приміткою “До прийняття Національною радою окремого рішення про перехід на цифрове мовлення або вимкнення аналогового телевізійного мовлення у регіоні”.

3.18. Конкурси на отримання ліцензій на ефірне мовлення з використанням вільних аналогових каналів або вільних відрізків мовлення не оголошуються.

3.19. З метою вирішення комплексу заходів технологічного, організаційного, правового та соціального спрямування, яким є перехід країни на цифрове телерадіомовлення, Національна рада із залученням органів державної влади та органів місцевого самоврядування ініціює створення регіональних робочих груп з підготовки до вимкнення аналогового телебачення в областях І та ІІ етапів.

3.20. Усі ліцензіати багатоканальних телемереж МХ-1, МХ-2, МХ-3 та МХ-5 зобов’язані до 31 грудня 2015 року брати участь в інформуванні населення про перехід країни на цифровий стандарт мовлення, зокрема щодня безкоштовно транслювати у своїх програмах соціальну рекламу щодо особливостей прийому цифрового сигналу загальним хронометражем 5 хвилин, з яких 30 % – у прайм-таймі.

3.21. З метою найширшого охоплення населення цифровим телевізійним мовленням до вимкнення аналогового телебачення Національна рада сприяє здійсненню комплексу заходів щодо:

заохочення населення стосовно отримання або придбання обладнання для прийому цифрового сигналу (зокрема забезпечення за рахунок держави пільгових категорій громадян, соціальна реклама, привабливе змістове наповнення телепрограм);

залучення органів місцевого самоврядування, громадських благодійних організацій з метою сприяння придбанню обладнання для прийому цифрового сигналу;

роз’яснення серед населення способів покращення умов прийому програм цифрового ефірного телебачення (зокрема налаштування приймальних антен на цифрові передавачі, правильне налаштування обладнання для прийому цифрового сигналу, застосування сертифікованих антенних систем);

розробки технічних заходів стосовно збільшення кількості домогосподарств, які прийматимуть програми цифрового телебачення (зокрема добудова малопотужних передавачів у зонах невпевненого прийому телевізійного сигналу).

3.22. Національна рада здійснює консультації з громадськістю та органами державної влади з метою нормативного врегулювання питання щодо тарифів на телекомунікаційні послуги, що надаються для потреб телерадіомовлення з використанням радіочастотного ресурсу.

3.23. Вивільнення смуги частот цифрового дивіденду у діапазоні 790-862 МГц від засобів аналогового та цифрового мовлення для впровадження радіотехнологій широкосмугового доступу здійснюватиметься після повного переходу від аналогового до цифрового мовлення за наявності висновків УДЦР щодо вільного радіочастотного ресурсу для заміни діючих телевізійних каналів.

3.24. Загальна стратегія розвитку цифрового наземного телевізійного мовлення включає мету, завдання, шляхи реалізації та план робіт на довгострокову перспективу з етапами і датами реалізації.

3.25. З урахуванням розвитку новітніх медіа-послуг Національною радою вивчається питання розвитку технології HbbTV, яка завдяки впровадженню цифрового мовлення зробить можливим створення конкурентного середовища з електронним телегідом, що забезпечить платформу для нових бізнес-можливостей для мовників та провайдерів програмної послуги.

4. Порядок створення і розвитку ефірних багатоканальних телемереж (“МІТРІС”, “Телесело”)

4.1. У разі створення багатоканальної ефірної телемережі з використанням технології “МІТРІС” Національна рада звертається до суб’єктів господарювання з пропозицією стосовно надання впродовж визначеного терміну пропозицій щодо технічної розробки мережі мовлення.

4.2. Створення і розвиток багатоканальних ефірних цифрових телемереж з використанням технології “МІТРІС” у районах, віддалених від великих міст, у сільській місцевості, на складних за рельєфом територіях як альтернативних мережам цифрового ефірного мовлення здійснюються із застосуванням обладнання систем, визначених відповідно до Плану використання радіочастотного ресурсу, за умови нестворення радіозавад супутниковому мовленню.

4.3. Інформація про населені пункти, на території яких можливе створення такої мережі, публікується на офіційному веб-сайті Національної ради.

4.4. Суб’єкти господарювання, які отримали ліцензії провайдера програмної послуги з використанням технології “МІТРІС”, за допомогою радіозв’язку в розподільчих системах надають програмну послугу шляхом ретрансляції телерадіопрограм відповідно до Закону України “Про телебачення і радіомовлення”.

4.5. Створення та розвиток каналів мовлення, що працюють у діапазоні 470-862 МГц за технологією “Телесело”, а також перехід таких діючих наземних систем на цифрові стандарти мовлення здійснюватимуться після повного впровадження цифрового мовлення стандарту DVB-T2.

5. Порядок створення і розвитку супутникових каналів мовлення та введення в дію Національної супутникової системи зв’язку та мовлення

5.1. Створення і розвиток супутникових каналів мовлення та телемереж (DTH-платформ) відбуватимуться у смугах частот, передбачених Планом використання радіочастотного ресурсу, з дотриманням державних стандартів та норм технічної якості мовлення.

5.2. У ліцензії на супутникове мовлення зазначаються технічні параметри супутникового каналу мовлення, визначені умовами договору з оператором телекомунікацій та оператором супутникового ретранслятора, організаційно-технічні зобов’язання ліцензіата.

5.3. З метою захисту інформаційного простору Національною радою проводяться консультації з телерадіоорганізаціями, громадськістю та органами державної влади стосовно використання національних супутникових засобів мовлення, створення національної супутникової мережі, ліцензування національної супутникової мережі та розгляду питань законодавчого врегулювання цих процесів.

6. Спрощення регулювання діяльності провайдерів програмної послуги

6.1. Для реалізації вимог Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, з метою підвищення рівня конкуренції на ринку платних послуг та доступу населення до інформації, захисту прав абонентів, стимулювання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, спрощення процедури ліцензування провайдерів програмної послуги запроваджується принцип технологічної нейтральності, який полягає в однаковому підході до провайдерів незалежно від технології, що ними застосовується для надання програмної послуги.

6.2. З метою уникнення діяльності суб’єктів господарювання, які надають програмні послуги без отримання відповідної ліцензії, Національна рада планує:

підготовку звернень до громадських організацій та об’єднань, які займаються питаннями діяльності провайдерів програмної послуги, з метою надання ними можливої інформації про протиправну діяльність суб’єктів господарювання на ринку телекомунікаційних послуг;

проведення нарад (конференцій), розміщення інформаційних матеріалів на офіційному веб-сайті Національної ради та роз’яснення переваг роботи у правовому полі над діяльністю без відповідної ліцензії;

звернення до органів державної влади щодо посилення заходів стосовно припинення діяльності без відповідної ліцензії таких суб’єктів господарювання;

ініціювання в 2015 році розгляду за участю громадськості питання щодо встановлення розміру мінімальної абонентної плати за користування універсальною програмною послугою.

6.3. З метою збільшення кількості провайдерів програмної послуги та запровадження збалансованого розміру ліцензійного збору за їх ліцензування Національна рада здійснює відповідні консультації з громадськістю та органами державної влади.

6.4. З метою захисту неповнолітніх від перегляду програм, які можуть завдати значної шкоди їхній психіці, провайдери програмної послуги обмежують такий перегляд згідно з чинним законодавством.

ІІI. Основні вимоги щодо змістового наповнення та співвідношення форматів мовлення у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору

1. Регулювання у частині програмної концепції мовлення складається із:

1) заходів щодо дерегуляції та спрощення процедури ліцензування мовлення (зокрема перегляд змісту бланка ліцензії на мовлення);

2) моніторингу телерадіопрограм з метою контролю та нагляду за дотриманням телерадіоорганізаціями норм законодавства та умов ліцензій, зокрема, у частині програмної концепції мовлення, а у зв’язку з обмеженістю частотного ресурсу, який використовують ефірні мовники, з метою забезпечення виконання телерадіоорганізаціями програмної концепції і ліцензійних зобов’язань рекомендацій утриматись від внесення змін до ліцензій у частині програмної концепції впродовж року з дня початку ними мовлення;

3) контролю за виконанням зобов’язань, які телерадіоорганізації взяли під час конкурсу (зокрема обсяг дитячих передач, частка музичних творів українських авторів та виконавців, обов’язкове розміщення соціально важливих програм);

4) розгляду заяв на переоформлення ліцензій в порядку, визначеному Законом України “Про телебачення і радіомовлення”.

2. Формування програмної концепції мовлення складається з:

1) визначення формату мовлення на підставі звернення телерадіомовників за одним із двох чи обома такими критеріями:

за цільовою аудиторією (сімейний, дитячий, чоловічий, жіночий);

за тематичним спрямуванням програм (інформаційний, спортивний, музичний, суспільно-політичний, релігійний);

2) рекомендацій телерадіокомпаніям при визначенні жанрів програм та передач керуватися такими характеристиками:

інформаційно-аналітичні і публіцистичні передачі характеризуються актуальністю інформації та поняттям “інформаційний привід”, привертають увагу до поточної інформації (брифінг, дискусія, журналістське розслідування, інтерв’ю, новини, репортаж, ток-шоу, телеміст тощо);

культурно-мистецькі передачі присвячуються мистецтву та його історії, окремим напрямам, діячам та особистостям, які діяли чи діють у різних галузях художньої творчості;

науково-просвітницькі передачі відрізняються особливістю інформації, яка полягає в послідовному викладенні наукових даних з елементами естетичного та емоційного характеру (навчальні передачі, передачі, що інформують про найважливіші події у світі науки та техніки, пропагують останні наукові досягнення, розповідають про новітні винаходи тощо);

розважальні передачі поєднують в собі ознаки гумору, гри, розраховані на емоційну реакцію аудиторії, пов’язану з отриманням позитивних емоцій (реаліті-шоу, ток-шоу, вікторини, шоу та підбірка музичних творів для радіо тощо);

дитячі передачі та аудіовізуальні твори, розраховані на дитячу аудиторію, створюються з урахуванням тематичних, психічних та емоційних вікових особливостей дитячої аудиторії (дошкільного, шкільного, підліткового та юнацького віку), чітко зорієнтовані по змісту на вищевказану аудиторію; головними формами дитячої теле- та радіопродукції є повнометражні та короткометражні художні фільми, документальні фільми, телевізійні фільми та серіали, анімаційні фільми, аудіовізуальні твори, наприклад, музичні відеокліпи, жанрові передачі (спортивні, музичні, пізнавальні, розважальні), дитячі телерадіовистави, постановки тощо.

3. Забезпечення збалансованим різноформатним мовленням кожного територіального сегмента телерадіоінформаційного простору полягає в:

1) сприянні:

змістовому наповненню та пропорційному співвідношенню форматів мовлення у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору;

впровадженню державної політики протекціонізму щодо поширення програм і передач вітчизняного виробництва;

створенню умов для забезпечення культурних та інформаційних потреб громадян України та національних меншин, а також потреб етнічних українців, які живуть за межами України;

реалізації прав на інформацію, на вільне і відкрите обговорення суспільно важливих проблем із застосуванням телебачення і радіомовлення; недопущенню в інформаційних та інших телерадіопрограмах закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства і жорстокості, розпалювання расової, національної та релігійної ворожнечі або позитивного їх подання (трактування), вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини;

забезпеченню ідеологічного і політичного плюралізму у сфері аудіовізуальних засобів масової інформації; розвитку суспільного, громадського, освітнього, культурологічного мовлення;

забезпеченню доступу до інформації особам з особливими потребами; забезпеченню прав національних меншин;

2) врахуванні для забезпечення культурних та інформаційних потреб громадян під час ліцензування мовлення:

наявності у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору програм збалансованого змістовного наповнення та різноманітних форматів мовлення;

сприяння розвитку регіонального та місцевого мовлення;

дотримання вимог до програмної концепції, визначених під час конкурсу на відповідну ліцензію;

3) наданні у процесі розбудови каналів мовлення та ліцензування переваги телерадіоорганізаціям, які виробляють та поширюють соціально важливі програми (інформаційні, соціально-політичні, дитячі), програми власного та вітчизняного виробництва, задовольняють інформаційні потреби національних меншин та забезпечують свободу слова;

4) проведенні аналізу телерадіопростору на місцях;

5) здійсненні ґрунтовного аналізу ліцензійної діяльності вітчизняних загальнонаціональних, регіональних, місцевих та закордонних мовників за умови відповідного фінансування з метою максимального територіального охоплення каналами, мережами мовлення та телемережами кожної з територіальних категорій, запровадження цифрового мовлення та відповідного технологічного переоснащення діючих каналів та мереж мовлення, для об’єктивної оцінки стану мовлення ліцензіатів та його доцільності у кожному територіальному сегменті телерадіоінформаційного простору.

4. Принципами добору (пакетування) програм провайдерами програмної послуги, придбаних для ретрансляції в телемережах (крім цифрових телемереж), є:

1) забезпечення провайдерами програмної послуги всім абонентам можливості отримання програм універсальної програмної послуги (крім провайдерів програмної послуги ефірних цифрових телемереж, багатоканальних телемереж “МІТРІС”, “ММDS”, супутникових DTH-платформ) та доступу до програм і передач вітчизняного виробництва з дотриманням законодавства у сфері захисту прав інтелектуальної власності;

2) рекомендація суб’єктам господарювання включати до складу загальної концепції добору програм не менше 50 % програм вітчизняних мовників;

3) розміщення програм провайдерами програмної послуги в такій послідовності:

універсальна програмна послуга;

програми державного підприємства “Парламентський телеканал “Рада”;

програми вітчизняних телеорганізацій, які отримали ліцензії на супутникове мовлення, та програми телеорганізацій, які отримали ліцензії на кабельне мовлення у відповідній мережі мовлення (індивідуально для кожного населеного пункту);

іноземні програми, зміст яких відповідає вимогам чинного законодавства та положенням Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується.

5. До питань захисту інформаційного простору держави як до одного з основних та пріоритетних завдань Національної ради належать:

1) моніторинг телерадіопростору та недопущення поширення інформації, яка містить заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини;

2) створення Національною радою у межах своєї компетенції та у співпраці з ліцензіатами такого контенту вітчизняних телерадіоорганізацій, який відповідає національним інтересам, суспільним потребам та формує позитивний імідж України;

3) припинення ретрансляції провайдерами програмної послуги іноземних програм, зміст яких не відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавству України;

4) розроблення за участю громадськості порядку визнання змісту іноземних програм таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України, сприяння розробці нового проекту закону України про аудіовізуальні послуги, який серед іншого передбачає механізм забезпечення прозорості і доступності інформації про кінцевих вигодоодержувачів, володільців істотної участі та пов’язаних осіб телерадіоорганізацій;

5) організація заходів із залученням представників індустрії у сфері телебачення і радіомовлення щодо припинення діяльності суб’єктів господарювання без отримання у встановленому законодавством порядку відповідної ліцензії;

6) участь у розробці механізмів санкціонованого поширення програм, недопущення порушення авторських прав на програмний продукт, контрольованої реалізації карток доступу до програм зарубіжних супутникових платформ;

7) створення умов для спільного запровадження телерадіоорганізаціями та операторами телекомунікацій заходів з підготовки призначених для трансляції телекомунікаційних мереж до роботи в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану, в тому числі до оповіщення у цих умовах; активна участь у нарадах, метою яких є приведення діяльності суб’єкта господарювання у відповідність до вимог Кодексу цивільного захисту України, Законів України “Про телебачення і радіомовлення”, “Про телекомунікації”;

8) ураховуючи законодавчу заборону діяльності суб’єктів господарювання у сфері телерадіомовлення без отримання відповідної ліцензії, в разі надходження інформації або скарг щодо фактів здійснення такої діяльності суб’єктами господарювання Національна рада звертається відповідно до органів державної влади;

9) ініціювання внесення змін до законодавства для регулювання діяльності ліцензіатів у сфері телерадіомовлення на тимчасово окупованій території;

10) здійснення державного регулювання діяльності у сфері телерадіомовлення та розвитку радіочастотного ресурсу України, контролю та нагляду за його використанням на території проведення антитерористичної операції з урахуванням Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”;

11) ліцензії та документи дозвільного характеру, видані суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, строк дії яких закінчився у період її проведення, вважаються такими, що продовжили свою дію на період проведення антитерористичної операції.

Начальник управління
радіочастотного ресурсу
та технічного контролю



Т. Мироненко







Додаток
до Плану розвитку національного
телерадіоінформаційного простору
(пункт 1.5 розділу І)


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
телерадіоінформаційного простору

1. Радіотехнології, що використовуються в Україні для цілей телерадіомовлення, згідно з Планом використання радіочастотного ресурсу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2006 року № 815, включають в себе аналогове звукове і телевізійне мовлення, цифрове наземне телевізійне мовлення, супутникове радіомовлення та радіотехнологію багатоканального наземного телерадіомовлення для передачі та ретрансляції телевізійного зображення, передавання звуку, цифрової інформації у багатоканальних розподільчих системах.

2. Для потреб наземного (ефірного) телевізійного мовлення задіяно 2560 присвоєнь радіочастот для телевізійного мовлення в аналоговому стандарті, 664 присвоєння радіочастот для цифрового телевізійного мовлення в багатоканальних телемережах МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5 стандарту DVB-Т2 – по 4 телевізійних канали мовлення у 166 населених пунктах та 78 присвоєнь для багатоканальної телемережі МХ-6 стандарту DVB-H у 76 населених пунктах.

3. Залежно від території розповсюдження програм у сфері телевізійного мовлення створено: 14 загальнонаціональних аналогових ефірних телемереж, 28 загальнонаціональних цифрових телемереж у складі МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5, 3 загальнонаціональні цифрові телемережі у складі МХ-6, де використовуються: для потреб аналогового мовлення – 1964 присвоєння радіочастот; для потреб цифрового мовлення – 742 присвоєння радіочастот у багатоканальних телемережах МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5 та МХ-6; 62 регіональні аналогові ефірні телемережі, 65 регіональних цифрових телемереж, де використовуються: для потреб аналогового мовлення – 425 присвоєнь радіочастот; для потреб цифрового телевізійного мовлення – 166 присвоєнь радіочастот у багатоканальній телемережі МХ-5; 171 присвоєння радіочастот для місцевого аналогового ефірного телемовлення, 33 присвоєння радіочастот для місцевого багатоканального мовлення у телемережі МХ-5.

4. Багатоканальне телевізійне мовлення у стандарті DVB-T у місті Києві здійснюється з використанням каналів телевізійного мовлення у цифровому стандарті DVB-T: 41 телевізійний канал (4 цифрові телепрограми) – ТОВ “Ера продакшн”, м. Київ; 43 телевізійні канали (5 цифрових телепрограм) – ТОВ “ТРК “Експрес-Інформ”, м. Київ; 64 телевізійні канали (4 цифрові телепрограми) – ТОВ “Гамма-Консалтинг”, м. Київ.

5. Розповсюдження телевізійних програм у стандарті DVB-H на 49 телевізійному каналі у м. Києві та у багатоканальній мережі МХ-6 здійснює ТОВ “Телекомпанія “ЕТЕР”, м. Київ.

6. Наземне ефірне радіомовлення згідно з Планом використання радіочастотного ресурсу реалізується з використанням частот довгих, середніх і коротких хвиль, а також ультракоротких хвиль нижнього та верхнього піддіапазонів. Для потреб ефірного радіомовлення в Україні задіяно 1200 присвоєнь радіочастот. Залежно від території розповсюдження програм створено: 15 загальнонаціональних радіомереж, які використовують 713 присвоєнь радіочастот; 57 регіональних радіомереж, які використовують 412 присвоєнь радіочастот; 223 місцеві радіоканали радіомереж, які використовують 254 присвоєння радіочастот.

7. Для здійснення діяльності 14 провайдерів програмної послуги використовують 30 телемереж типу “МІТРІС”. Систему “Телесело” використовують 4 провайдери програмної послуги у 5 телемережах. Систему “ММDS” використовують 7 провайдерів у 25 телемережах.

8. Для надання програмних послуг у кабельних мережах провайдери (725 суб’єктів господарювання) використовують ресурси 1034 багатоканальних телемереж, зокрема за технологією IPTV – 102 суб’єкти використовують ресурси 166 телемереж.

9. Супутникове мовлення: 100 телерадіоорганізацій використовують 116 супутникових телевізійних каналів; 3 телерадіоорганізації використовують 6 супутникових радіопрограм; 2 телерадіоорганізації використовують DTH-платформу.

10. Упродовж 2014 року Національною радою було:

видано 40 ліцензій на мовлення, з яких телебачення – 25, з них ефірне – 2; супутникове – 11; кабельне – 12; радіомовлення – 15 (зокрема, ефірне – 2; проводове – 13);

переоформлено 554 ліцензії та додатки до ліцензій: на мовлення – 433: телебачення – 258, із них: ефірне – 104; супутникове – 70; кабельне – 30; багатоканальне – 54; радіомовлення – 175, з них: ефірне – 161; проводове – 9; супутникове – 14;

переоформлено 119 ліцензій провайдерів програмної послуги, з них з використанням цифрової технології – 7; аналогової технології – 41; аналогової та цифрової технологій – 29; IPTV – 42;

анульовано 137 ліцензій.

11. Сучасний стан телерадіоінформаційного простору характеризується обмеженістю частотного ресурсу, необхідністю дотримання балансу форматів мовлення у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору та необхідністю забезпечення безпеки простору.

12. Очевидно, у зв’язку з цим перехід телебачення на цифровий стандарт залишається важливою складовою у процесі розвитку телерадіопростору України. Регіональна угода, яка стосується планування цифрової наземної радіомовної служби в Районі 1 (частинах Району 1, розташованих на захід від меридіана 170 град. східної довготи і на північ від паралелі 40 град. південної широти, за винятком території Монголії) та в Ісламській Республіці Іран у смугах частот 174-230 і 470-862 МГц, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 року № 750, передбачає завершення до 17 червня 2015 року переходу телерадіомовлення на цифровий стандарт та вимагає від Національної ради прийняття дієвих рішень і заходів у цьому напрямі. Процес завершення переходу гальмують відсутність національного стандарту цифрового телевізійного мовлення DVB-T2, методики вимірювання покриття території сигналом цифрового мовлення та плану поетапного вимкнення аналогових засобів мовлення. Проблемними питаннями у реалізації програми впровадження цифрового телерадіомовлення є монополізація ринку ефірного цифрового телебачення, тарифна політика надання телекомунікаційних послуг, рівень насиченості населення обладнанням для прийому цифрового сигналу. Потребують першочергового вирішення питання забезпечення регіональних та місцевих мовників цифровим мовленням з огляду на відсутність вільного радіочастотного ресурсу та стрімкий розвиток сучасних технологій широкосмугового доступу у смузі радіочастот “цифрового дивіденду”.

13. Важливу роль для розвитку телерадіоінформаційного простору держави також відіграє створення Національної суспільної телерадіокомпанії України, оскільки саме суспільне мовлення за своїм демократичним стандартом може забезпечити найширшу реалізацію прав громадян на свободу вираження поглядів у публічній сфері з оптимальним використанням ресурсу.

14. Актуальним для телерадіопростору України залишається розвиток національних супутникових каналів мовлення, оскільки створення національної супутникової системи зв’язку та мовлення відіграє одну з провідних ролей у формуванні політики захисту інформаційного простору держави. Проблемами на ринку супутникового телебачення залишаються: незабезпечення належних критеріїв захисту вітчизняних супутникових каналів мовлення; відсутність національної супутникової мережі мовлення; законодавча неврегульованість розвитку національних супутникових каналів мовлення та платформ.

15. Проблемою на ринку провайдерів програмної послуги є надмірне нормативно-правове регулювання. Для дерегуляції телерадіопростору з метою сприяння розвитку ринку платних послуг телебачення спільно з представниками громадських організацій та провайдерів програмної послуги необхідно спростити регулювання діяльності провайдерів програмної послуги.

Також телерадіоінформаційний простір України необхідно забезпечення збалансованим різноформатним мовленням кожного з територіальних сегментів. Під час формування програмної концепції мовлення проблемними є питання відсутності єдиного, обґрунтованого та прозорого розуміння існуючої та нової термінології, зокрема значного поширення набули замовні матеріали (“джинса”), які подаються у вигляді новин, авторських текстів та телерадіопрограм і фактично вводять в оману телеглядачів і радіослухачів, оскільки їм не повідомляється про замовний характер таких матеріалів.

Крім вищевказаного, інформаційному простору України необхідна ефективна система та способи захисту, від яких залежать передумови збереження територіальної цілісності країни та побудови демократичного суспільства. Відповідно до Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” територія Автономної Республіки Крим та м. Севастополя віднесені до тимчасово окупованої території. У Законі України “Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України” питання діяльності ліцензіатів у сфері телебачення і радіомовлення на території ВЕЗ “Крим” не врегульовано.

16. На ринку платного телебачення в Україні проблемами захисту інформаційного простору є: діяльність суб’єктів підприємницької діяльності в якості провайдерів програмної послуги без отримання відповідної ліцензії; ретрансляція програм/передач у розважальних закладах, готелях, ресторанах без відповідної ліцензії; порушення авторських та суміжних прав на програмний продукт, що ретранслюється суб’єктами підприємницької діяльності, які діють в якості провайдерів програмної послуги без отримання відповідної ліцензії; неконтрольована реалізація карток доступу до програм зарубіжних супутникових DTH-платформ; неправомірний (піратський) спосіб зламу кодування провайдером задля безкоштовного доступу до програм (кардшарінг).